Final Report: Analysis of the Impact of Interference on the Independence of Judges During the Euromaidan Revolution

Після відновлення незалежності України в 1991 році вона успадкувала формальні та неформальні традиції функціонування системи органів державної влади, в тому числі й судової. Незважаючи на принцип виборності суддів, передбачений статтею 150 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки 1978 року, вони значною мірою були підконтрольні Комуністичній партії через виконавчу та законодавчу гілки влади. Незбалансований перехід національної економіки до ринкових відносин мав наслідком неабияке зростання масштабів такого явища, як корупція, якою стала уражена і система судочинства. Системні проблеми з дотриманням принципу незалежності судів констатувалися як в Україні, так і поза її межами. Наприклад, 13 червня 2007 року Пленум Верховного Суду України у Постанові «Про незалежність судової влади» № 8 вказав таке: «На практиці законодавчим органом, органами виконавчої влади, їх посадовими особами ignorується конституційний принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Мають місце спроби втручання в організацію діяльності судів, вирішення конкретних судових справ, перешкоджання здійсненню судами правосуддя на визначених законом засадах, тиск на суддів шляхом погроз, шантажу та іншого протиправного впливу, в тому числі у формі прийняття незаконних нормативно-правових актів та правових актів індивідуальної дії, неправомірного використання суб’єктами влади наданих їм повноважень, також незаконного наділення деяких державних органів відповідними повноваженнями, що посилює залежність від них судів та суддів… У свою чергу суди та судді у своїй діяльності не завжди керуються виключно Конституцією та законами України, піддаються протиправному впливу посадових осіб органів державної влади, суб’єктів політичної діяльності, допускають безкарне втручання у вирішення судових справ, що завдає значної шкоди демократичному ладу, правам і свободам громадян, інтересам суспільства та держави». У звіті Комісара Ради Європи з прав людини «Здійснення правосуддя та захист прав людини у судовій системі України» (CommDH(2012)10, 23 лютого 2012 року) зазначено: «Комісар із занепокоєнням відзначив, що, на переконання української громадськості, судді не захищені від зовнішнього тиску, в тому числі й політичного». Європейський суд з прав людини в пункті 199 рішення в справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) підкреслив таке: «Суд зазначає, що ця справа свідчить про серйозні системні проблеми функціонування судової влади в Україні». Під час гострого соціального конфлікту, що тривав в Україні з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року, вищезазначені проблеми функціонування органів державної влади і, зокрема, судової, проявилися повністю. Заявою Верховної Ради України від 25 лютого 2014 року № 790-VII було констатовано, що «у період з 30 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року в Україні правоохоронні органи за наказом вищих посадових осіб держави неправомірно застосовували заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та зброю до учасників мирних акцій у м. Києві та інших містах України. Системними стали перевищення їх посадовими особами влади та посадових повноважень, а також вчинення інших тяжких та особливо тяжких злочинів, які призвели до вбивства понад 100 громадян України та інших держав, поранення та каліцтва більше 2000 осіб, понад 500 з яких перебувають у тяжкому стані, застосування щодо мирних громадян катування. Характерною ознакою в цей період стало викрадення та зникнення людей, насильницьке та протизаконне позбавлення їх волі, насильницький вивіз у безлюдні місця з метою катування та вбивства, безпідставне т