Implementation of Sanctions in the United States and Countries of Europe

У цьому контексті США мають досить розгалужену систему санкцій, яка регулюється цілою низкою нормативних актів. У США підстави для запровадження санкцій визначені положеннями Закону «Про міжнародні надзвичайні економічні повноваження» (IEEPA). Цей закон уповноважує Президента заявити про існування «незвичної та надзвичайної загрози ... національній безпеці, зовнішній політиці чи економіці Сполучених Штатів», та після такої заяви блокувати транзакції та заморожувати активи для боротьби із зазначеною загрозою. Алгоритм запровадження санкцій виглядає таким чином: Президент окреслює нові санкційні програми в спеціальних розпорядженнях, делегуючи управління процесом накладення санкцій певним американським відомствам, найчастіше це – Міністерство фінансів США. Іноді такі розпорядження мають додаток з особистими коментарями Президента (це можуть бути впровадження персональних санкцій до осіб, які не зазначені в основному положенні). Санкції є первинними та вторинними. Первинні санкції можуть поширюватися на всі організації, зареєстровані в США, громадяни США та постійні мешканці (де б вони не знаходились), та всіх осіб, які фізично перебувають у США, незалежно від національності. Окремо первинні санкції можуть застосовуватися до іноземних громадян, які вчиняють протиправні дії, що можуть тягнути за собою накладення санкцій, або змову з громадянами США, та подальші дії, за які можуть бути накладені санкції. Вторинні санкції можуть бути накладені на іноземних суб’єктів, які прямо чи опосередковано беруть участь у певних значних діяннях, що стосуються Росії, Ірану, Північної Кореї, Гонконгу та Сирії. Вторинні санкції спрямовані на визначену діяльність, яка не стосується суб’єктів з американським громадянством, і яка відбувається за межами США. Вторинні санкції покликані стримувати осіб, які не є громадянами США, від участі у певних угодах, які, як вважається, суперечать інтересам національної безпеки та зовнішньої політики США. Управління з контролю над іноземними активами (Office of Foreign Assets Control, OFAC) надає онлайн-доступ до списку фізичних та юридичних осіб, на які Сполученими Штатами накладено санкції. Серед них виділяють такі групи: спеціально визначені громадяни та списки заблокованих осіб (SDN), особи, що порушують накладені санкції (FSE), список SSI, та список санкцій кореспондентських рахунків (CAPTA). Максимальний штраф за порушення більшості санкційних програм США становить 1 мільйон доларів США або 20 років ув’язнення за кожне порушення. Згідно із Законом Кінгпіна, за певні порушення санкцій, пов’язаних з наркотиками, можуть бути передбачені штрафи до 5 мільйонів доларів або 30 років ув’язнення. Німеччина не вводить санкції в односторонньому порядку, проте приєднується до санкцій, накладених Радою Безпеки Організації Об’єднаних Націй, та Європейським Союзом. Правовим підґрунтям такого режиму є статті 29 Договору про Європейський Союз та статті 215 (у випадках економічних та фінансових санкцій). Німеччина не веде свого списку, а користується списком ЄС. Режим санкцій ФРН розрізняє санкції, орієнтовані на конкретну юрисдикцію, або ж на конкретних фізичних/юридичних осіб. Санкції конкретної юрисдикції, в свою чергу, діляться на повне ембарго, комплексні санкції та цільові санкції. Ембарго та комплексні санкції застосовуються у формі економічних санкцій, тоді як цільові можуть також бути в формі фінансов