Колабораціонізм. Міжнародний досвід регулювання, правові механізми та санкції

Міжнародний досвід регулювання, правові механізми та санкції Колабораціонізм - термін сучасного політичного лексикону, який має кілька значень. У широкому сенсі, він відноситься до співпраці населення або громадян держави з ворогом в інтересах ворога-загарбника на шкоду самій державі чи її союзників і участь у переслідуванні патріотів країни, громадянином якої є колаборант. У вузькому змісті, колабораціонізм відноситься до співробітництва французів із німецькою владою у період окупації Франції у ході Другої світової війни. Однак загальновідома не лише добровільна співпраця французів, але і співпраця інших народів, таких як данці, норвежці, татари, білоруси, українці, росіяни тощо, з німцями за умов окупації останніми їхніх країн. Основні міжнародні нормативно-правові акти, які регулюють колабораціонізм, включають Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, судову практику Європейського суду з прав людини, Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи, зокрема Резолюції 1096(1996) про заходи щодо подолання наслідків минулих комуністичних тоталітарних систем та Резолюції 1481(2006) про необхідність міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів. Також важливими є Женевська Конвенція 1929, 1949 року та Гаазька конвенція 1907 року. Республіка Македонія має свій Закон "Про люстрацію", який передбачає створення Комісії з перевірки фактів, яка здійснює перевірку фактів колабораціонізму та встановлює відповідні санкції. Комісія складається з незалежних експертів, які здійснюють перевірку фактів та приймають рішення про застосування люстраційних заходів. Рішення Комісії публікується на веб-сайті Комісії до винесення відповідного судового рішення. Венеціанська Комісія наголошує на важливості надання точного визначення небажаного зв'язку з тоталітарною системою, зокрема щодо колабораціонізму. Для цього необхідно виконати кілька умов: колабораціонізм мав бути свідомим, таємним, організованим та тривалим; ґрунтуватися на письмовому документі; включати оперативний збір інформації, яка оброблялася, зберігалася або використовувалася органами державної безпеки; виливався в порушення або обмеження прав і свобод громадян; і мав отримати вигоду від співпраці. Джерела, які використовуються для регулювання колабораціонізму, включають міжнародні конвенції та резолюції, національні закони та судові рішення.