Implementation of New Financial Mechanisms in the Field of Specialized and Highly Specialized Medical Assistance

У 2007 році здійснено реформу, згідно з якою усі громадяни зобов’язані мати медичне страхування. Воно може бути державним або приватним відповідно до доходу громадянина і покриває амбулаторне та стаціонарне лікування. Система охорони здоров’я у Німеччині заснована на принципах соціальної солідарності. Усі громадяни мають сплачувати податок, який є рівним для усіх і складає 15.5% від річного доходу. Це забезпечує надання медичних послуг однакової якості, незалежно від фінансового стану та забезпечення людини. Податок сплачує громадянин у співпраці зі своїм роботодавцем (по 0.85% від місячного доходу). Якщо ж людина має приватний бізнес, то вона сплачує повний внесок. Страхуванням можуть скористатися члени родини. На сьогодні державне медичне страхування розширене до комплексної системи соціального забезпечення та адаптоване до викликів свого часу. На початку створення GKV всього лише близько 10% населення були обов'язково застраховані, сьогодні — це 88% населення в рамках обов'язкового медичного страхування. Приблизно 9 млн. громадян охоплені приватним медичним страхуванням. В Німеччині функціонує значна кількість незалежних медичних страхових закладів, кожен зі своїм профілем, між якими громадяни можуть здебільшого вільно вибирати та переходити з одного в інший. Національна асоціація фондів медичного страхування (GKV -pitzenverband) створена 01.07.2008 року відповідно до Закону «Про посилення конкуренції GKV» і взяла на себе статутні завдання 7 центральних асоціацій медичних страхових компаній, що існували раніше. Таким чином, це єдина статутна асоціація медичного страхування (GKV) на федеральному рівні. GKV є корпорацією публічного права і підлягає нагляду Федерального Міністрства охорони здоров'я. У Німеччині медичні послуги надаються на 3-х рівнях: первинний – сімейні лікарі, вторинний – спеціалізовані лікарські послуги за направленням сімейного лікаря в лікарнях (наприклад, кардіологія, отоларинголог тощо) та високоспеціалізовані – складні хірургічні втручання. В цілому, за даними 2017 року, у Німеччині функціонувало 1942 лікарні. З кожним роком їх кількість зменшується, але водночас наявні лікарні збільшуються в розмірах та розширюється спектр надання ними послуг. Кількість лікарів щороку зростає і нараховується близько 385 тисяч, з яких 102 тисячі — сімейні лікарі. Слід зауважити, що лікарням у Німеччині гостро бракує персоналу. Фахівці оцінюють цю потребу в 50 тисяч додаткових лікарів. У німецьких лікарнях майже 500 тисяч ліжкомісць, які заповнюються на три чверті, у тому числі 28 тисяч ліжкомісць інтенсивної терапії. У Німеччині один з найвищих показників забезпеченості медичними послугами вторинного та третинного рівня: 40 клінік на 1 млн мешканців. Понад 1/3 лікарень у Німеччині (37%) — приватні, 29% лікарень – комунальна власність громад і федеральних земель, 34% — належить спілкам та організаціям, у т.ч. і релігійним. Доступність медичних послуг (не беручи до уваги первинну ланку – сімейних лікарів) теж одна з найкращих у світі - 96% населення можуть дістатися до найближчої лікарні менше, ніж за 20 хвилин. Ліки, прописані для лікування відповідним лікарем (сімейним чи вузькопрофільним), оплачується Касою медичного страхування. Страхування покриває усі витратні матеріали та користування відповідним медичним обладнанням, перебування та харчування пацієнта в лікарні, а також оплату праці лікарів. За рік Каси