Оцінка впливу знань, отриманих сімейними лікарями після проходження циклу тренінгів «Ведення пацієнта з ВІЛ-інфекцією/СНІДом сімейним лікарем» на залучення ЛЖВ та представників ГНР до програм ДКТ та лікування ВІЛ-інфекції

Люди, які живуть з ВІЛ/СНІДом (далі – ЛЖВ), часто стикаються зі стигмою та дискримінацією. Стигма і дискримінація щодо представників ЛЖВ залишається основною проблемою при наданні кваліфікованої допомоги медичними працівниками. Значна частина ЛЖВ стикається із труднощами при зверненні за медичною допомогою через ВІЛ-позитивний статус. Сімейні лікарі є медичними фахівцями первинного контакту, які повинні бути обізнаними щодо ВІЛ-інфекції та мати навички супроводу ВІЛ-позитивних пацієнтів. Однак, навчання сімейних лікарів не включає питання ведення пацієнтів з ВІЛ-інфекцією. Оскільки від знань та навичок сімейних лікарів часто залежать вчасна діагностика опортуністичних хвороб, прихильності до диспансерного спостереження, ініціювання та прихильність до антиретровірусного лікування, існує нагальна потреба в навчанні з питань супроводу ВІЛ-позитивних пацієнтів. У 2015 році було проведено п'ять 5-денних циклів тематичного удосконалення (ТУ) «Ведення пацієнта з ВІЛ-інфекцією/СНІДом сімейним лікарем» для сімейних лікарів Житомирської, Київської, Черкаської, Чернігівської, Київської областей та м. Києва. Метою дослідження було оцінити вплив знань, отриманих сімейними лікарями під час проходження циклу ТУ «Ведення пацієнта з ВІЛ-інфекцією/СНІДом сімейним лікарем» у 2015 році, на залучення ЛЖВ та представників ГНР до програм ДКТ та лікування ВІЛ-інфекції. Для проведення дослідження було застосовано змішаний дизайн, що передбачав збір інформації методом опитування сімейних лікарів з використанням стандартизованих та глибинних інтерв’ю. Стандартизовані інтерв’ю з сімейними лікарями, які взяли участь у навчанні відбувалися на основі узгодженого із замовником інструменту дослідження (стандартизованої анкети). Стандартизована анкета містила запитання щодо соціально-демографічних характеристик респондента, його досвіду роботи з ВІЛ-інфікованими пацієнтами до та після участі у навчанні. Глибинні інтерв’ю з сімейними лікарями, які пройшли навчання відбувалися за принципом «опис випадку медичної практики». Інтерв’ю відбувалися на основі узгодженого із замовником інструменту дослідження (гайду) з використанням телефонного зв’язку в зручний для респондента час та записувалися на диктофон (за згодою респондента). Загалом було проведено 111 стандартизованих інтерв’ю та 17 глибинних інтерв’ю. Географічне охоплення дослідження проводилося в Житомирській, Чернігівській, Черкаській, Київській областях та м. Києві. Процедура та критерії відбору респондентів передбачали участь у стандартизованому опитуванні усіх сімейних лікарів, які пройшли цикл тематичного удосконалення «Ведення пацієнта з ВІЛ-інфекцією/СНІДом сімейним лікарем». Результати дослідження показали, що участь у навчанні підвищує рівень знань та навичок сімейних лікарів щодо ведення пацієнтів з ВІЛ-інфекцією. Більшість сімейних лікарів, які пройшли навчання, повідомили про підвищення своєї готовності до роботи з ВІЛ-позитивними пацієнтами та про зміну своєї практики щодо надання медичних послуг цим пацієнтам.