ОСНОВНІ СФЕРИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ЧИЛІ

дол. (2016 р.) і належить до категорії країн з високим рівнем доходів згідно з даними МВФ і Світового банку, та розділяє цю позицію з Аргентиною та Бразилією. В усіх цих країнах за даними МВФ ВВП на душу населення становило близько 10 тис. дол. на душу населення (2018 р.). Це одна з найбільш динамічно розвинутих в економічному відношенні країн Латинської Америки, єдина країна цього регіону, де в останні роки не відбувається погіршення соціальних умов, а також найменш корумпована країна Латинської Америки. За індексом економічної свободи Чилі (2018 р.) посідає 10-е місце в світі, що особливо помітно на тлі 162-го місця, яке займає Україна. Чилі має високий рівень кредитної довіри через стабільність національної валюти (чилійське песо) і фінансових ринків; розмір державного боргу не перевищує 20% від ВВП. Країна залежна від зовнішніх поставок нафти (90% від всієї споживаної нафти). Основні галузі економіки Чилі включають видобуток заліза, нітратів, золота і срібла, металургійну, деревообробну, харчову, текстильну промисловість. Сільське господарство, включаючи рибальство і лісництво, забезпечує 7% ВВП. Чилі — один з найбільших експортерів фруктів, а також риби і виробів з деревини. Чилі має вкрай негативний чистий експорт, а отже, глибокий дефіцит зовнішньої торгівлі продуктами, пов'язаними з мінеральним паливом, зокрема нафтовими оліями, газами та вугіллям. Це вказує на конкурентні недоліки Чилі на світовому ринку палива, але також створює можливості для Чилі покращити своє становище за допомогою інновацій, особливо в альтернативні джерела енергії. Чилі пропонує чудові можливості для експорту продовольчих товарів в США в готельну сферу, сферу ресторанного та громадського господарства. Очікується, що чилійський продовольчий сектор буде в подальшому зростати завдяки розвитку туризму та роздрібній торгівлі. За даними Euromonitor, зростання сектору продовольчих товарів у 2017 році становило 4,6%, а за період з 2016 по 2022 рік очікується зростання на 25,3%. Умови в Чилі сприятливі для харчової промисловості через три основні причини: (1) природні умови, різні кліматичні пояси від пустелі до Антарктики дозволяють виробляти широкий спектр продуктів; (2) розташування у південній півкулі пропонує всесезонне виробництво для Європи та США, що дуже привабливо для іноземних країн, які залежать від цілорічної пропозиції сільськогосподарської продукції; (3) географічно відокремлена країна через розташування між Андами на сході та Тихим океаном на заході, що застосовує жорстке регулювання імпорту продуктів харчування (додатково захищає національне виробництво іноземних хвороб та шкідників).